МАРИХУАНА White Widow как найти Камень-на-Оби

Чуваки, я вам сейчас расскажу историю, да такую историю, что аж мурашки по коже побегут! Но перед тем, как начать, давайте я вам расскажу пару слов о себе.

Меня зовут Денис, но друзья зовут меня Дэнчик. И да, я - наркоман комик. Это было лето 2015 года, когда я впервые попробовал закладки марихуаны.

Кое-какие друзья подсказали мне, где можно достать варик, и я решил рискнуть. Не буду вдаваться в детали, но, скажу вам, это был действительно нелегальный способ приобретения. Но что сделаешь ради эксперимента?

Так вот, однажды мне удалось найти продавца-друга, который занимался этим бизнесом и я решил попробовать себя в роли продавца. Немного побеспокоился, как работать с клиентами, но знаете что? Это был варик!

Ну что ж, так я и оказался продавцом в магазине, где продавались дурные штучки. Моя задача состояла в том, чтобы подобрать правильное количество и качество продукта для каждого клиента. Ведь все мы знаем, что каждый покупатель - это отдельный варик.

У меня был полный арсенал товаров: от закладок марихуаны до копья на любой вкус. Какие-то клиенты предпочитали курить, а кто-то употреблял через иньекции. Чуваки, вы не представляете, какие деньги можно было заработать на этом!

Каждый день приходили новые неравнодушные клиенты, и я радовался, что обломал кайф тем, кто решил испортить себе удовольствие. Я больше не просто курил, я стал поставщиком кайфа для других. Ну, может, это и не героический поступок, но места для сожалений у меня нет.

Большинство клиентов были молодежью, такими же неугомонными и веселыми, как и я сам. Мы смеялись, пыхали и проводили дни, наполненные радостью и децилом дурного влияния. Но, чуваки, я не был бесчувственным негодяем, который просто буллит людей наркотиками.

Я всегда стремился помочь своим клиентам и всячески поддерживал их. Если кто-то испытывал проблемы или нуждался в совете, я всегда был готов выслушать и поддержать. Мне пришлось пережить многое и, честно говоря, я больше не мог продолжать такую работу.

Я понял, что вместо того, чтобы продавать наркотики и способствовать разрушению людей, я хочу сделать что-то хорошее. Я хочу быть комиком, который развлекает и приносит людям радость, а не буллит их наркотиками. Я надеюсь, что мои ошибки и опыт помогут другим избежать подобных трагедий.

Я по-прежнему люблю шутить и заставлять людей смеяться, но теперь я делаю это безопасным и легальным способом. Так что, друзья, помните, что наркотики - это действительно серьезная проблема, и лучше не ввязываться в эту беседу.

А я впереди увлекательный мир стендапа и юмора. Так что дайте шанс новым впечатлениям и смеху, и поверьте, вы никогда не пожалеете об этом!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...